21-річний український півзахисник гданського клубу "Лехія" Максим Хлань поділився думками про свою гру в Польщі та інші аспекти своєї кар’єри.
— Розкажіть, будь ласка, про свій старт в Польщі. Як ви опинилися в "Лехії"?
— На початку літнього сезону я приїхав до Польщі. Моя мета була повернути форму, це не були тести або огляди, а просто підтримка фізичного стану. Спочатку я тренувався в "Варті", а потім перейшов до "Легії" на декілька днів. Пізніше "Лехія" виявила інтерес до мене, і ми почали переговори. Все відбувалося в дуже позитивному ключі, і ми швидко домовилися.
— Які у вас стосунки з "Зорею"?
— Ситуація з "Зорею" ще не вирішена. Все знаходиться на початковій стадії, тому я не можу надати більше інформації.
— Чи продовжуєте ви слідкувати за УПЛ?
— Безумовно! Я активно слідкую за УПЛ, оскільки у мене там багато друзів. Я дивлюся матчі та вболіваю за своїх друзів. Це завжди цікаво!
— За яку команду ви вболіваєте найбільше?
— Моя підтримка належить команді мого рідного міста Житомира — "Поліссю". Я народився та провів кілька років своєї кар’єри там. Бажаю їм всіх можливих успіхів.
— Чи можна порівняти першу лігу Польщі з УПЛ?
— Обидві ліги характеризуються силовим стилем гри. В Польщі акцент робиться на фізичну силу. Тут гра значно більш агресивна, потрібно більше бігати та боротися за м’яч. Тому в деяких аспектах тут складніше. Технічного футболу тут менше. Але "Лехія" намагається грати технічно та швидко, що виділяє нас серед інших команд і дозволяє займати високі позиції в таблиці.
— Як би ви описали свій стиль гри? Ви нагадуєте мені Андрія Ярмоленка.
— Дуже приємно чути порівняння з таким великим гравцем і легендою українського футболу, як Андрій Ярмоленко. Я радий, що ви бачите в мені технічного гравця, але хочу зазначити, що сьогодні я не показав своєї найкращої гри. Однак головне, що ми перемогли як команда. Коли команда перемагає, інше відходить на другий план. Я радий, якщо людям подобається моя гра. Футбол створений для вболівальників, журналістів, які про нього пишуть. Ми повинні дарувати людям радість. Якщо вам подобається моя гра, я також радий. Щодо позиції, то в "Лехії" я граю на позиції лівого вінгера. Але, наприклад, у збірній я можу грати десятку також по центру під нападником. У "Зорі" я грав на правому фланзі. Я можу грати будь-де попереду. Навіть у захисті, якщо цього хоче і потребує тренер.
— Де ви бачите себе через півтора року?
— Це питання мені вже задавали, але, щиро кажучи, важко відповісти. Якщо я буду думати про це, я можу втратити концентрацію. Життя покаже. Зараз для мене важливий наступний матч. Я не хочу думати надто далеко. Моя стратегія – робити маленькі кроки вперед, а не поспішати. Звісно, у мене є свої мрії. І вони великі.
— Які це мрії?
— Безумовно, це гра за національну команду та участь в Лізі Чемпіонів.
— А що скажете про Олімпіаду?
— Я відповідаю категоріям U-21 та U-23, і тренери мають вирішити самі, звичайно, я хотів би грати.
