Ole.org.ua Чтобы забить гол, нужна только секунда

В останніх 5 матчах він відзначився 5 голами, а його Скала у тих матчах набрала 10 очок.

Наразі 18-річний Василь Цюцюра є одним із найяскравіших відкриттів другої ліги, і Football.ua пропонує своїм читачам познайомитися із юним бомбардиром.

– Василю, в останніх 5 матчах ти забив 5 м’ячів, котрі принесли твоїй команді 10 очок. Розкажи, будь-ласка, про ці голи – як ти їх забивав? Як святкував на полі ці яскраві події?

– Забивав, якщо чесно, по-різному: перший – головою після прострілу з флангу, другий – після виходу один на один, третій – головою після подачі кутового, четвертий – ногою після прострілу… Як святкував? Перший – досить стримано, а ось після всіх інших виразив всі емоції, які вирували в мені у ту мить.

– У цих матчах Скалі протистояли непрості суперники. Оборона якої із команд принесла найбільше тобі проблем? Проти якої команди другої ліги найважче грати?

– Проти всіх суперників важко грати, не буду когось виокремлювати.

– Ти з’явився у Скалі у весняній частині минулого чемпіонату. Як відбувся твій прихід до стрийської команди?

– Взагалі-то, я прийшов в Скалу ще восени, приїхав на оглядини і мене взяли.

– Ти – вихованець івано-франківського футболу. Розкажи, як починалася твоя кар’єра?

– Коли мені було 11 років, мій старший брат привів мене у спортивну школу, й відтоді я грав тільки за Прикарпаття. Моїм першим тренером став Русак Петро Романович (відомий у минулому форвард вищолігової на той час івано-франківської команди, – прим. А.В.).

– На той час, коли тобі прийшла пора дебютувати у дорослому футболі, Прикарпаття уже шкутильгало в другій лізі. Прикро, що не довелося поки пограти у команді рідного міста? Те, що вона зникла, велика втрата для регіону?

– Якщо чесно, я хотів допомогти тоді рідній команді, але мені пропозиції з Прикарпаття не надходило. Тож довелося мені шукати інші варіанти, але, зізнаюсь, Прикарпаття назавжди залишиться в моїм серці і мені дуже жаль, що команди більше немає.

– Скала відома як добротний клуб, філософія котрого будується на підготовці молодих футболістів із західноукраїнського регіону. У яких умовах тренуєтеся, проживаєте?

– Умови для молодих гравців дуже добрі, проживаємо у Моршині, а ігри проводимо в Стрию.

– Ваша команда наразі має зовсім небагато досвідчених футболістів – до таких можна віднести хіба що досить молодих ще Шпука, Басараба, Дністряна, Рустамова. Як грається вам, молоді, в лізі із командами, укомплектованими досвідченими гравцями?

– Так, у нашій команді переважно зібрана молодь, але проти досвіду суперників ми використовуємо наш рівень організації командної гри.

– Цього сезону застосована особлива формула проведення турніру у другій лізі – два кола до кінця року, третє – весною (міні-турніри за призові місця і за виживання). Яке твоє ставлення до цієї схеми? Цікавий експеримент виходить?

– Я ще не встиг звикнути до якоїсь схеми ігор у дорослому футболі й не маю з чим порівнювати, але цю схему схвалюю, тому що вона дає нам більше ігор, більше досвіду і ігрової практики.

– Наразі Скала дісталася 6-го місця, а це якраз рубіж – перша шістка весною уникне боротьби за виживання. Скажи, на твою думку, яке місце за підсумками двох кіл було б справедливим для твоєї команди, відповідало б її можливостям?

– Для початку потрібно закінчити в першій шістці – чим вище, тим краще. І ще одне: на мою думку, ми за рівнем організації гри і за створеними моментами не поступились жодній команді.

– А яке завдання ставиться керівництвом на сезон?

– Перша шістка.

– Розкажи, як тобі ведеться в Стрию й Моршині. З ким товаришуєш у команді, як тобі місто, як тобі підтримка вболівальників?

– Ми живемо в Моршині, тому в Стрию буваю рідко. Щодо життя команди, то дружу майже зі всіма, тому що живемо всі разом на базі, разом і тренуємося, і дозвілля проводимо.

– Перших півроку ти, в основному, виходив на заміни, тепер же ваш тренер Володимир Рева більше довіряє тобі місце в основі. Як гадаєш, за ці півроку ти в ігровому плані підріс? Освоївся у другій лізі?

– Тренер знав, що робив: він дозволяв мені набиратись досвіду, і завдяки цьому я став, у першу чергу, сміливішим на полі, й від цього мої дії стали більш якісними.

– У твоїй юнацькій кар’єрі траплялися випадки, коли ти й по 5 голів за матч забивав. Розкажи про найбільш пам’ятні для тебе матчі й голи. Дай характеристику собі як футболісту – які твої козирі, над удосконаленням яких ігрових рис нині працюєш?

– Саме той матч, коли мені вдалося стільки голів забити, став одним із найпам’ятніших. А ще, звісно ж, назву нашу гру проти Металіста цього літа (харків’яни провели із друголіговою командою спаринг, причому, матч завершився внічию – 2:2, а наш герой заробив пенальті, після якого й був встановлений остаточний рахунок – прим. А.В.). Якщо чесно, не хочу себе хвалити, тому скажу, що стараюсь удосконалювати всі якості.

– Наостанок – традиційні запитання. Хто твій кумир у футболі? За які команди вболіваєш? Про що мрієш – яка твоя мета в футболі?

– Мені завжди подобалась гра Анрі, зараз вражає гра Фалькао, а вболіваю з дитинства за київське Динамо і мрію колись опинитись в цьому клубі.

Артур Валерко, Football.ua

Довідка оглядача Football.ua. Василь Цюцюра народився 26 лютого 1994 року. Нападник. Зріст – 177 см, вага – 69 кг. Вихованець івано-франківського футболу, перший тренер – Петро Русак. В ДЮФЛУ зіграв в 2007-11 роках за Прикарпаття 66 матчів, відзначився 34 голами. У професіональному футболі з’явився навесні 2012 року, потрапивши до заявки стрийської Скали. Дебютував у другій лізі 12 квітня у матчі Скала – Славутич (0:1). Наразі зіграв на цьому рівні 17 матчів, забив 5 м’ячів. 1 матч відіграв у Кубку України. До збірних України не викликався, але, маємо надію, його яскрава гра серед професіоналів не залишиться непоміченою й наставниками представницьких юніорських команд нашої країни.


Читайте также:
Loading...